Питання про будівництво школи-інтернату у селищі Великий Бичків вирішувалося на рівні Ради Міністрів УРСР. Саме вона прийняла Постанову про виділення земельної ділянки під це (близько 5 га) із власності колгоспу "30-річчя Жовтня». Держава асигнувала на будівництво і обладнання школи 610 тисяч карбованців.

Будівництво навчального закладу розпочалося в 1960 р. й тривало близько трьох років. Роботи проводило БМУ-105 з Хуста. Це було державне капітальне будівництво, для прискорення якого залучалися і громадські організації Великого Бичкова та Рахівщини. Посильну допомогу надавали й учні-старшокласники Великобичківської середньої школи. Влітку 1963 року будівництво наближалося до завершення. Школу-інтернат планували відкрити у вересні.
Заздалегідь було призначено першого директора нової освітньої установи - працівника РК КПУ Дмитра Михайловича Копинця. Він стежив за роботою з підготовки до відкриття школи протягом літа 1963 року. Але залишався ще чималий обсяг робіт, а часу було обмаль. Тому деякі з них виконували уже після офіційного відкриття навчального закладу, яке відбулося у неділю 15 вересня 1963 року. А навчальний процес розпочався 1 вересня.
Діти Великобичківської школи-інтернату одержали 13 світлих класних кімнат, майстерні, кабінети, спортивний зал, спальний корпус, їдальню, медичний пункт та господарські приміщення. В нову школу прийняли 417 учнів з різних сіл Тячівського та інших районів Закарпаття. За наказом Закарпатського облвно сюди перевели 200 учнів (2-7 класів) Липчанської (Хустський район), 10-11 класів Буштинської, 12 учнів з Берегівської та 10 учнів з Ужгородської шкіл-інтернатів. Протягом 1963-1964 навчального року школа була повністю укомплектована педагогічними кадрами (до 40 педагогічних працівників) та технічним персоналом (майже 50 чоловік).
Урочисту лінійку 1 вересня відкрив директор школи-інтернату Дмитро Михайлович Копинець. Із зверненням до вихованців виступили: завуч школи Василь Юрійович Никоряк (колишній директор Верхньоводянської школи), старший вихователь Зіновій Михайлович Боднар та учні-старшокласники, які привітали першокласників і побажали їм успішного навчання в Країні знань.
15 вересня 1963 року на урочисте відкриття школи-інтернату зібралося багато мешканців Великого Бичкова та навколишніх сіл (близько 500 чоловік). Прибули на це торжество і керівники районних та обласних установ і організацій: І.ММіговк - завсектором шкіл і вузів Закарпатського обкому КПУ, Ю.В.Жмайло та І.І. Капітан (з Тячівщини) та інші посадові особи, які виступили зі змістовними доповідями з нагоди урочистого відкриття закладу. Привітали присутніх і місцеві керівники: І.А. Литвиненко - голова колгоспу "30-річчя Жовтня", Й.Руснак - секретар райкому комсомолу лісохімкомбінату, Д.М.Копинець - директор школи, О.Л.Колманович - начальник Хустського БМУ-105 та одинадцятикласниця Христина Пацкан.
Після урочистих промов виконроб будівельної дільниці Г.Екман вручив символічний ключ від новозбудованої школи директору Д.М.Копинцю. Почесну місію перерізування червоної стрічки при вході до навчального корпусу виконав Ю.В.Жмайло - секретар Тячівського райкому партії. Присутнім було надано можливість оглянути класні приміщення навчального корпусу новобудови.
На завершення урочистостей зі змістовною концертною програмою виступив ансамбль пісні і танцю лісохімкомбінату "Лісоруб".
Педагогічний колектив школи-інтернату складався переважно з місцевих учителів. Але разом з дітьми з інших населених пунктів області приїхали у Бичків і декілька досвідчених педагогів. З Буштина - український філолог Ірина Богданівна Подоляк, історик Михайло Михайлович Гінцяк, класовод Ольга Василівна Гінцяк. З Берегова прибули досвідчені педагоги подружжя Івасюків - вчитель біології Іван Миколайович та вихователь Маргарета Іванівна. З Іршавщини до Бичкова перебралися сім'ї педагогів: Олександр Юрійович Ігнатко (вчитель фізкультури) та його дружина Єва Юліусівна, Степан Іванович та Валентина Йосипівна Біксеї (учителі німецької мови та біології), Юрій Ілліч та Антоніна Петрівна Золотарі (учителі фізики і астрономії). З Тячівщини на роботу у школу були запрошені філолог Олена Михайлівна Куцин. Із шкіл району були переведені такі вчителі: з Косівської Поляни на посаду вчителя географії прийшов Василь Степанович Козуряк, з Ясіня - сім'я педагогів Василь Васильович та Ірина Василівна Кузьмики, з Верхнього Водяного - сім'я Бачо: Марія Григорівна та Йосип Степанович, математики Ірина Андріївна Никоряк та Василь
Юрійович Никоряк. На роботу сюди запросили і педагогів з інших областей України: Зіновія Михайловича Боднара - з Рівненської, Василя Юрійовича Богородецького - з Чернівецької областей. Тамару Миколаївну Солодецьку - з Вінничини. Поповнили педагогічний колектив школи-інтернату і великобичківські учителі: Одарка Василівна Йосипчук (Остроушко), Ганна Василівна Плиска, Марія Йосипівна Мандзюк, Калина Михайлівна Корж, російський мовник Марія Дмитрівна Кузьмик (Маляр),
Гільда Альбертівна Калина, Йосип Васильович Йосипчук, Єлизавета Іванівна Ешпан (Боднар) та інші.
Виробниче навчання викладали: Степан Федорович Жентичко, Михайло Михайлович Сідей. Першою старшою
піонервожатою була випускниця Хустської школи-інтернату Надія Іванівна Романець.
Склався справді міцний, професійно знаючий колектив, об'єднаний єдиною метою: вчити і виховувати дітей, які потребували соціальної допомоги. Це були, в основному, діти-сироти і напівсироти з населених пунктів усієї області та з-за її меж. Великий відсоток школярів складали вихідці із Тячівщини. Були учні з Ужгорода, Великого Березного, Берегова й Іршави, Мукачева й Сваляви, Хуста й Міжгір'я.
Колектив учителів і вихователів працював над удосконаленням виховання та формування навичок любові до праці. Було закладено основи самообслуговування і гігієни учнів. Багато користі для школи принесли вихованці навчального закладу, які перенесли близько 500 м.куб. грунту (підготовивши місце під спорудження спортивного майданчика, будівництвом якого керував вчитель фізкультури О.І.Подоляк), виготовили сітки для вікон спортзалу. Директор школи розробив план благоустрою її території, яку озеленили, вимостили доріжки, розбили клумби для квітів, заклали шкільний сад під керівництвом Івана Миколайовича Івасюка тощо. Впорядкували кабінети: хімічний, фізичний, біологічний, історико-географічний. Відкрили актовий зал, шкільну бібліотеку, піонерську кімнату.
Протягом першого півріччя тут почали діяти органи учнівського самоврядування, комсомольська та піонерська організації. В школі створено учнівський, а згодом - і вчительський лекторії, які обслуговували лекціями на різну тематику мешканців селища. Поступово налагоджували позакласну та позашкільну роботи, зокрема ряд гуртків: юннатів, технічний, фізичний, фізкультурний, історичний, географічний, хоровий, драматичний, фізкультурний. Для політехнічного навчання в школі ввели предмети-практикуми з електротехніки, машинознавства та сільського господарства.
Учні школи-інтернату активно займалися суспільно-корисною працею. Одержавши від колгоспу "30-річчя Жовтня" 500 саджанців яблунь, слив, горіхів, вони перед школою заклали сад, який назвали "Садом випускників". У зв'язку з тим, що план будівництва школи не передбачав кінотеатру, до дня 150-річчя з дня народження Т.Г.Шевченка дирекція школи вирішила утворити в закладі кінотеатр "Юний глядач», який відкрили до ювілейної дати.
У інтернаті запрацювало десятки предметних та художньо-технічних гуртків, спортивних секцій. На пустирі біля школи під керівництвом учителя фізкультури в 1963-1964рр. облаштували два волейбольні, два баскетбольні поля, одне гандбольне та одне футбольне, легкоатлетичні бігові доріжки, сектори для метання гранати і штовхання ядра (кулі), ями для стрибків у довжину і висоту.
На громадських засадах Олександр Юрійович Ігнатко організував при школі-інтернаті секцію з важкої атлетики, залучивши до неї учнів інших шкіл: А.Жеребецького, І.Поповича, Я.Шелембу, М.Гаджу та ін. На належному рівні працювали й інші секції. Авіамодельний гурток вів Юрій Ілліч Золотар. Під його керівництвом гуртківці здійснили запуск ракетних моделей. Цікавим був і гурток художньої різьби по дереву, який вів Йосип Степанович Бачо. Літературний гурток очолила Ірина Богданівна Подоляк. Саме там виростали молоді письменники і поети-аматори: Василь Тегза, Юрій Бедзілля, Надія Коньовші, Марія Поковба, Василь Пригара, Надія Багіна. Літературно-драматичний гурток поставив ряд інсценівок: "Катерину", "Тополю", "Наймичку» Т.Г.Шевченка. Юні аматори готували літературні вечори до ювілейних дат Грабовського і Коцюбинського. Хвилюючою була зустріч з українськими письменниками М.Нагнибідою, Чернявським та Кривдою.
Гурток юних натуралістів займався вирощуванням злакобобових та городніх культур, рослин, квітів. Впорядковували сад, слідкували за озелененням території школи-інтернату, створювали розсадники тощо.
Найбільшим успіхом користувався хоровий гурток, створений досвідченим музикантом, художнім керівником ансамблю пісні і танцю "Лісоруб" Михайлом Васильовичем Мокану.
Протягом першого навчального року учні старших класів допомагали заставі у ремонті прикордонної смуги.
В кінці навчального року учні - переможці шкільних змагань були нагороджені екскурсійними путівками в Одесу та Київ. Під час літніх канікул при школі-інтернаті працював республіканський табір юних друзів прикордонників, в якому відпочивали й учні школи. Вони ходили в турпоходи на Говерлу, Пєтрос, Кобилу, Піп-Іван, побували у підземеллях Солотвинських солекопалень.
Багато учнів першого випуску школи-інтернату влаштувалися на роботу в різні галузі народного господарства, поступили на навчання у вищі учбові заклади. Серед них: Марія Богдан, Василь Бігунець, Марія Бенца, Михайло Жабко, Марія Немеш, Ганна Немеш, Христина Пацкан, Надія Поп, Марія Тищик, Василь Шімон, Олена Обшитник та ряд інших.
Протягом наступних років вчителі і вихователі школи ще з більшою енергією взялися за піднесення рівня навчально-виховної та позакласної роботи освітнього закладу. Започаткували нові форми позакласної роботи -щонедільні концерти художньої самодіяльності, проведення змагань команд КВК та цікавих "Голубих вогників". Великою подією було відкриття шкільного радіовузла. Продовжувались екскурсійні поїздки, які організовувались для кращих учнів школи-інтернату (в Ленінград та інші міста держави). Санпости школи-інтернату вибороли перше місце на обласних змаганнях і були нагороджені путівкою в "Артек ".
У перші десятиріччя з дня заснування освітнього закладу склад педколективу майже не зазнав істотних змін. Правда, до нього влилися нові педагогічні кадри, які потім десятки років віддавали свої знання і вміння учням школи-інтернату. Це - Ніна Іванівна Мойсюк, Софія Петрівна Грицак, Марія Петрівна Козуряк, Поліна Мусіївна Бойчук, подружжя Ангелів (Іван Васильович та Емілія Володимирівна), Любов Олександрівна Андрійович, Йосип Михайлович Ягнюк та багато інших.
У 70-х роках керівництво навчального закладу вперше змінилося. Спочатку (в 1974 році) виїхав на роботу до Рахова заступник директора школи з виховної роботи Зіновій Михайлович Боднар, замість нього заступником по виховній роботі працювала Марія Дмитрівна Маляр. А в 1975 р. на іншу роботу перейшов директор Дмитро Михайлович Копинець (його призначили директором Великобичківського історико-краєзнавчого музею). Його наступником став досвідчений учитель Андрій Леонтійович Тронь (згодом очолив Малобичківську восьмирічку №1). У 1975 р. помінявся і заступник директора з навчальної роботи. Замість Василя Юрійовича Никоряка було призначено Василя Васильовича Кузьмика.
З приходом у школу нового директора почалася справжня перебудова. Особливо зміцнилася матеріальна база закладу. Було перекрито харчоблок, будинок очисних споруд, господарські приміщення, територію огороджено металевою сіткою (по периметру це - до 900 погонних метрів). Школа мала значні здобутки у розвитку спорту (вчитель фізкультури О.І.Подоляк). Учні і команди були переможцями різних спортивних змагань, починаючи від В.Бичкова і до Києва. І зараз спортивні трофеї (а це - сотні кубків, вимпелів, грамот) зберігаються в школі-інтернаті, як згадка про спортивні здобутки.
На висоті була і художня самодіяльність. Особливо успішно виступали учнівські хорові колективи, які були призерами районних та обласних мистецьких олімпіад. В різний час цими колективами керували досвідчені професіонали Михайло Васильович Мокану, Микола Іванович Куцин, подружжя Кузьмиків (Ольга Прокопівна та Микола Юрійович), Тетяна Дмитрівна Грицак, зараз - подружжя Раховських (Тетяна та Сергій). При школі діяв і танцювальний колектив, яким керували Іван Михайлович Бисага, Ганна Павлівна Жадані-Попович, Йосип Миколайович Волощук, Мирон Іванович Герман та інші балетмейстери. Довгий час при навчальному закладі діяв духовий оркестр, яким керував Володимир Михайлович Керч. Уперше у 1970 році саме він, за сприяння великого цінителя музики директора Д.Копинця, закупив комплект духових інструментів. Оркестрантам пошили костюми. Духовий оркестр неодоразово виступав на селищних та районних торжествах, марш-парадах, оглядах, де займав призові місця.
Вихованці школи брали участь у роботі КІДу "Факел". Нагородою їм були поїздки до друзів по листуванню майже в усі куточки країни. Кідівці побували у м. Леваку (Естонія), Тіхвіні (Росія), Конотопі, Сунтажах (Латвія), Барановичах (Білорусь). Крім того, частими були екскурсійні поїздки по області, шевченківських місцях та до Ленінграда, Києва, Одеси, Москви, Бреста, Львова тощо. А друзі з цих та інших місць держави приїжджали до Великобичківської школи-інтернату.
Запам'яталися школярам та вчителям спільні походи на Говерлу, свято "Лийго", яке влаштували у навчальному закладі школярі з Латвії (аналог українського Івана Купала). Тривалий час клубом керувала вихователь-методист Ганна Василівна Плиска.
У 70-і роки в колектив влилися нові педагогічні кадри: подружжя Гайналів (Надія Євгенівна та Федір Федорович), Марія Юріївна Герлан, Олена Григорівна Калинська, Марія Миколаївна Павлюк, Леона Юріївна
Божук, Оксана Юріївна Петрик, Ганна Юріївна Довганич, Ганна Василівна Русин, Віра Миколаївна Данильченко, Марія Василівна Бойкул та інші.
На початку 70-х років в школі-інтернаті навчалося до 450 учнів. Майже не змінився керівний склад закладу. Педколектив поповнили: Х.С.Галай, ПМ.Бойчук та деякі інші учителі. Профспілкову організацію очолював М.П.Козуряк, парторгом було обрано М.Д.Маляр. Лікарем закладу працював М.Ю.Йосипчук.
Часто проводилися зустрічі учнів школи із закарпатськими письменниками: В.Феденишинцем, В.Вовчком, гостями з Північної Осетії - СМірзаєвим, поетами І.Гуржібековою, Г.Галієвим, Вано Малієвим та іншими.
У 80-х роках змінилося керівництво школи. В 1980 р. директором школи-інтернату призначили Василя Юрійовича Никоряка, заступником директора з навчальної роботи - Степана Івановича Біксея, заступником директора з виховної роботи - Йосипа Степановича Бачо. У ці роки школа поповнилася новими педагогами: Вірою Григорівною Сідей, Світланою Дмитрівною Копинець, Валентиною Антонівною Головчук, Ганною Іванівною Смольницькою, Оленою Іванівною Ганжарою, Марією Миколаївною Лембак. Пізніше ряди освітян поповнили молоді спеціалісти сестри Тетяна та Галина Грицаки, Марія Василівна Дребіт та інші педагоги.
Багатьом учителям за цей період були присвоєні високі звання. Вчителями-методистами стали: Олена Василівна Тронь, Олена Михайлівна Куцин, Ірина Василівна Кузьмик. Згодом когорту учителів-методистів поповнили Емілія Володимирівна Ангела та Любов Олександрівна Андрійович. Звання "Старший вчитель" було присвоєно Василю Юрійовичу Никоряку, Василю Васильовичу Кузьмику, Тетяні Дмитрівні Грицак. Звання ''Вихователь-методист" були удостоєні Одарка Василівна Остроушко та Олександр Юрійович Ігнатко.
За цей час проводилися постійні зустрічі-вечори з письменниками Закарпаття. У Великобичківську школу-інтернат приїзджали лауреати Шевченківської премії Петро Скунць, поети Василь Вовчок, Володимир Фединишинець, Василь Кохан та інші.
За ініціативи вчительки української мови і літератури О.М.Куцин, у школі-інтернаті проводилася обласна олімпіада юних філологів. Великою пошаною не тільки в школі, а й у селищі, районі та за його межами, користу¬ється вчителька англійської мови Олена Василівна Тронь. Багато її вихованців стали вчителями англійської мови. Це, зокрема, - Ольга Країло, Наталія Біксей, Андрій Тронь, Дана Лукачук (Нечипір) та багато інших.
Велику робота проводили й інші вчителі-предметники. Так, біолог Мальвіна Василівна Кузьмик підготувала на республіканську олімпіаду з біології здібного вихованця школи Івана Шафара, який став її призером.
Юні екологи школи-інтернату разом з учителькою Емілією Володимирівною Ангелою брали участь в екологічному форумі в Києві, де виступили успішно.
У 1985 році школу очолив новий директор - Роман Васильович Студеняк. Та через три роки його було призначено завідувачем Рахівського відділу освіти. Його місце зайняв Михайло Йосипович Йосипчук, який вже 15 років очолює школу-інтернат. З 1989 р. заступником директора з навчальної роботи працює Л.О.Андрійович. А заступниками директора з виховної роботи за цей період працювали В.М.Аксенюк, А.Л.Тронь та В.Ю.Лукеча.
У 90-і роки колектив знову оновився. Сюди прийшли працювати вчитель історії Мар'яна Миколаївна Павловська, ряд вихователів: Мар'яна Йосипівна Чепінець-Петрик, сестри Ольга та Ганна Юріївни Мазар, Тетяна Миколаївна Єршова, Ганна Павлівна Аксенюк, Роман Михайлович Нечипір, Ганна Йосипівна Волощук. Працюють в школі і молоді спеціалісти - колишні її випускники та учителі за направленням вузів: подружжя Івасюків (О.Т. і В.М.) М.Ф.Довганич, О.В.Чміль, Г.М.Сідей, Т.І.Андрійович, С.О.Плаксін, Л.Я.Тернущак, Г.М.Яцентюк, Г.В.Глушман, А.М.Бабій, В.Ю.Дутчук, Д.Л.Нечипір (Лукачук), Я.Л.Карпа (Лукачук) та ряд інших.

В останні роки у школі-інтернаті працює практичний писхолог Іванна Василівна Мандзюк (Йосипчук), яка, ще і викладає "Християнську етику". Роз'яснює школярам Святе Письмо, Катехизис, розповідає про історію раннього християнства. Вона - перша на Рахівщині вчитель-релігієзнавець.
20 березня 2003 року у психолга ЗОШ- інтернату виникла ідея заснувати молодіжний клуб, який дістав назву "Підліток". Першими учасниками клубу учні 8-го та 9-го класів. Мета даного клубу - виховати здорову молодь України, вірну Богові і державі. В даному клубі діти можуть вирішити свої підліткові проблеми в гурті однолітків. У проводі даної організації є шкільний психолог І. В. Йосипчук, вчитель історії М. М. Павловська та духівник клубу отець Микола. 17.04 2003 року учні прийняли посвяту перед проводом та гостями, тим самим поклавши офіційний початок його діяльності. Даний клуб співпрацює з церквами селища, а також налагоджує відносини з подібними собі організаціями та клубами інших шкіл.
З понад 100 педагогів, які пройшли освітянський шлях у Великобичківській школі-інтернаті, починаючи з 1963 року, і зараз продовжують навчати й виховувати дітей ветерани педагогічної освіти Степан Іванович Біксей, Василь Васильович Кузьмик та Олена Михайлівна Куцин.
Сьогодні у школі- інтернаті працює понад 50 педагогів. Багато з них - вчителі-методисти: О.В.Тронь, Л.О.Андрійович, О.М.Куцин. Старший учитель -Т.Д.Грицак та ряд інших. Адміністративний та обслуговуючий персонал становить 46 чоловік.
Гордість школи-інтернату - зразковий ансамбль пісні і танцю "Гуцулята". Започаткувала його сім'я Кузьмиків: Микола Юрійович та Ольга Прокопівна. Подбав про забезпечення сценічними костюмами директор навчального закладу МЙЙосипчук. В даний час керівниками художньої самодіяльності працюють Тетяна та Сергій Раховські.
Тепер учнівський колектив школи-інтернату невеликий - всього 250 учнів, більшість яких - мешканці Рахівського району.
Значних успіхів досягай й учні - спортсмени Великобичківської школи-інтернату під керівництвом вчителів фізкультури О.І. Подоляка, Д.Ю.Ігнатка та Л.Ю.Божук: Богдан Чепелюк, Василь Мишенчук, Мар'яна Кузьмик, Тетяна Петечел, Михайло Микуляк. Високі результати показували: Дмитро Шундерюк - срібний призер респу-бліканських змагань в Івано-Франківську зі стрибків у довжину (6м 48см); Михайло Побуцький - срібний призер змагань з бігу на короткі дистанції (100 м за 12.8сек.); Микола Гончаров, Василь Лембак та ряд інших. Гордістю школи є Юрій Бойкул, виступав за різні футбольні команди, був тренером олімпійського футбольного резерву (м.Ужгород) та Іван Курильцьо - футболіст України (грав у збірній команді юніорів на чемпіонаті СРСР з футболу, грав у командах Кіровограда та Набережних Човнів, нині - гравець угорських футбольних клубів).
Серед випускників школи - десятки вчителів, інженерів, лікарів, наукових працівників, юристів, військових тощо. Кандидатом математичних наук стала випускниця школи 1964 р. Марія Немеш (нині викладач УжНУ). Кандидатами медичних наук стали випускники: 1969 р. - Василь Пригара (працює завідувачем неврологічним відділенням ЦКМЛ в М.Ужгороді) та 1977 р. - Ольга Никоряк (науковий працівник Інституту гематології України в м.Києві). Викладачем військової гімназії став випускник Володимир Соболь. Цікаві професії обрали й інші випу¬скники школи-інтернату. Михайло Чолан працює заступником обласного прокурора в Полтаві. Богдан Грегірчак (випускник 1976 р.) призначений директором Костилівської середньої школи. Іван Онуфрій (випускник 1969 р.) працював заступником голови Тячівської РДА, секретарем райкому Соціалістичної партії України. Василь Тегза -відомий художник, лауреат молодіжних премій серед працівників культури, народознавець та краєзнавець. На керівних роботах на різних підприємствах були випускники 1964 р. Василь Гайович, Михайло Басарада, Іван Бонгар, Михайло Жабко. Петро Рак - науковий працівник у Києві. Ряд колишніх учнів школи - нині успішні підприємці: Василь Юращук (Кос.Поляна), Володимир Гінцяк (Хуст), Юрій Бойкул (В.Бичків) Ярослав Никоряк (м. Чернівці) та інші.
Посильну допомогу школі-інтернату надають місцеві підприємства: "Проза ЛТД", "Бруно" ЛТД та ряд приватних підприємств селища.
У жовтні 2003 р. Великобичківська школа-інтернат І-ІІІ ступенів відзначила 40-річний ювілей.