На початку XIX століття більшість населення селища була неписьменною. Освіту у Великому Бичкові почали запроваджувати в 1806 р., коли тут відкрили церковно-парафіальну школу. В ній навчалося 86 учнів, в основному - заможних селян. Викладали предмети переважно на угорській мові.

Неписьменність продовжувала зростати і наприкінці XIX на початку XX ст. (наприклад у 1900 р.з 5294 жителів Великого Бичкова писати й читати вміли тільки 1542). Згодом майже у кожному регіоні Закарпаття поступово почали ставати до ладу навчальні заклади.
Осінь 1918 р. Розпад Австро-Угорської монархії, до складу якої входила територія нинішнього Закарпаття. 10 вересня 1919 р., згідно з Сен-Жерменським мирним договором, Підкарпатська Русь (нині Закарпаття) увійшла до складу Чехословаччини. Населення краю становило 572 тис. чоловік. В цей час в Ужгороді відділ управи цивільного шкільництва (головний референт Йосип Пешек та інспектор Карел Дожа) відкрив першу горожанську школу. В 1921 р. у Підкарпатській Русі діяло вже 10 горожанок, в т. ч. - в Ясінях, де навчалося 14 великобичківських дітей.
Мати школу II ступеня було споконвічною мрією бичківців. Ці надії особливо підсилились, коли за Чехословацької республіки відкрились руські початкові народні школи. До тих пір була лише державна народна школа з угорською мовою навчання.
Перед громадскістю селища виникло питання: чому наші діти повинні вчитися майже за 100 км. од рідного дому. За клопотанням керівників великобичківського осередку товариства "Просвіта" Михайла Марущака та секретаря Василя Йосипчука, які, оббиваючи пороги крайового уряду, домоглися права відкрити у Великому Бичкові горожанську школу з українською мовою навчання, починаючи з 1 вересня 1922 р. (урядовий акт 8.08.1922 р., М.Ужгород, №15.481/22, шкільний відділ Цивільної Управи Підкарпатської Русі). Рішення підписав референт Підкарпатської Русі ЙЛешек. На знак вдячності бичківляни обрали його почесним жителем Бичкова.
Із дозволу крайового шкільництва староста села Василь Підмалівський, з допомогою активістів, прогресивної інтелігенції та свідомих мешканців села братів Василя і Миколи Йосипчуків, Михайла Марущака, Дмитра Мандзюка, Василя Волощука, Миколи Мандзюка, Василя Волощука, Миколи Кузьмика, Миколи Коперльоса, Дмитра Руснака, Василя Андрусяка, церковного співака Йосифа Кухтина, нотарія Івана Сушкевича, зайнялися реконструкцією школи. Вони обладнали один клас, житло для директора, перекрили дах (стріху) будівлі тощо.
Директором нового навчального закладу у Великому Бичкові став Микола Водонос (перед тим очолював Ясінянську горожанську школу). Вчителювали: Богдан Заклинський (фаховий вчитель), Марія Водонос (викладала ручну працю для дівчат і діловодство), о.Юлій Прібич (учитель релігії греко-католицького напрямку), Франп Моравець (навчав чеської мови), згодом - Неклан Кнізек, Карло Прокеш (паралельно працював у місцевій лісовій управі). З 27.04.1923 р. у школах почав працювати учителем церковного співу галицький емігрант Осип Костів.
Бажаючих здобувати освіту було чимало. У перший клас горожанської школи записалося 54 дітей (із них - 41 хлопчик і 13 дівчаток, з яких 51 - греко-католицького, 3 - римо-католицького віросповідання). Серед них: Василь Андрусяк, Микола Арділан, Михайло Белей, Агафія Бойчук, Марія Божук, Микола Божук, Петро Білак, Юрій Гучканюк, Стефан Думніцький, Анна Йосипчук, Марія Йосипчук, Василь Йосипчук, Олексій Ковач, Марія Коперльос, Юрій Кузьмик (Дмитра), Юрій Кузьмик (Павла), Микола Кузьмик, Йосип Кузьмик, Василь Кузьмик, Андрій Кузьмик, Олексій Лембак, Іван Локота, Микола Локота, Марія Локота, Юрій Мельничук, Дмитро Молдован, Ервіна Немеш, Ольга Немеш, Маргарета Немеш, Микола Павлюк (Олекси), Микола Павлюк (Миколи), Лука Павлюк, Іван Петько, Іван Попович, Микола Підмалівський, Марія Підмалівська, Федір Підмалівський, Йосип Смердул, Михайло Сурупа, Іван Телегазій, Василь Ткачук, Марія Ткачук, Микола Томащук, Іван Чічак, Павло Волощук, Іван Морошан, Анна Попович, Йосип Екшмид, Олена Пиндор, Михайло Катеринюк, Василь Телегазій.
17.09.1922 р. відкриття горожанської школи вилилося у народне торжество. Багато мешканців Великого Бичкова були свідками першого шкільного свята. Кілька слів про необхідність ліквідації не письменства сказав директор М.Водонос. Про боротьбу з неписьменністю говорив парох о. Ю.Прібіч та берів (староста) В.Підмалівський. Хор читальні культурного товариства "Просвіта" (художній керівник О.Кухтин) супроводжував свято, виконавши гімн та кілька народних пісень. Увечері аматорські драмгуртківці осередку "Просвіти" виступили з комедією Кропивницького "Перехитрили". Наступного дня, 18.09.1922 р., почалося шкільне навчання.
Бажаючих здобувати освіту збільшувалося. Наприклад, у 1923/24 н.р. у першому класі навчалося 55 учнів, у 1924/25 н.р. - 44; в 1925/26 - 54. Закінчили навчання всі 4 класи у цьому році -151 школяр. У цей час в селищі для здійснення культу¬рно-освітянських заходів - підготовки заходів та відзначення державних свят, видатних дат різних діячів освіти, культури, мистецтва тощо засновано "Освітянський союз". "Союз" перестав діяти навесні 1925 р. Натомість створено філіал гімнастичного товариства "Сокіл ; місцевої "Легіонерської громади".
Листопад 1924 р. У горожанській школі діє гурток "Чехословацького Червоного Хреста". Тимчасово його очолювали аптекар Франтішек Вацлавек, та секретар Емануїл Потмешіль - вчитель чеської мови початкової народної школи при заводі "Клотільда". До селища навідалася делегація "ЧЧХ" (пп.Біброва, Білянський та урядник Пек).
1925-26 рр. Виникла необхідність розширення шкільних приміщень (класів було 4, а приміщень - 3). В одному класі діти навчалися у дві зміни.
Змінюється склад учителів: Оксана та Богдан Заклинські 20.08.1925 р. переходять на роботу до Ясінянської горожанки. 14.08.1925 р. звільняється Марія Водонос, бо немає чеського громадянства. Натомість 1.09.1925 р. прибули інші викладачі: Ярослав Копецький, Марія Ромжа, Марія Бонкало, Стефан Швед, Олена Волошин, о.Михайло Мочкош (учитель релігії греко-католицького віросповідування), о.Ян Фаульветтер (учитель релігії римо-католицького віросповідування) о. Євген Ружицький (учитель релігії православного віросповідування) при директорові Миколі Водоносі.
1926-1927 н/р. Педколектив горожанської школи майже повністю змінено. Директором призначено Івана Устіяновича. Вчителюють: Петро Світлик, Олена Волошин, Богуміл Главач, Емануїл Ефка. Пізніше педколектив поповнили Василь Петрецький, Олена Володимир, Франтішек Ольша, Відор Хіра, Розалія Володимир, Зора Касиміцька, Володимир Шкарнишка. Педагоги змінювалися часто, бракувало класів для навчання.
22.08.1929 р. директором призначено Василя Петрецького. У вересні ц. р., на прохання батьків, для дітей, які закінчили чеську народну школу, при горожанській школі відкрито клас з чеською мовою навчання, де паралельно діяв клас з українською мовою навчання. У ньому здобували освіту в основному діти угорців та євреїв. Заняття проходили у дві зміни. На початку 30-х рр. у навчальному закладі знову змінюються вчителі. До складу педколективу входять: Юлій Боршош-Кумятський, Іван Швайцер, Емма Горват, Зденька Шивицова, Марія Шансова. Вона та інші вчителі викладають такі пред¬мети: руська (українська), чеська мови, історія, географія, каліграфія (правопис), геометрія, фізика, малювання, співи, математика (числення), ручна праця, гімнастика (фізвиховання) та ін. Поряд з навчальним процесом дирекція школи дбала й про духовний та естетичний розвиток дітей: при школі діяли різні гуртки, організовувалися пізнавальні екскурсії, концерти художньої самодіяльності тощо.
16.09.1930 р. у В.Бичкові, у супроводі інспекторів Б. Плугаржа та І. Вондрачека, побував Міністр чеського шкільництва та народної освіти Іван Дєрер,. Скориставшись нагодою, директор В.Петрецький звернувся до них з проханням посприяти добудові учбового закладу. Цей процес розпочинається з квітня 1931 р. Посильний внесок у ці роботи зробили: Василь Петрецький, нотар Ярослав Губка, шкільний референт доктор Славік, інспектор горожанських шкіл Карел Гаєк. 15.04.1931 р. для школи затверджено кошторис (300 тис.корун (крон). Технічну документацію виготовлено ще у 1927 р.. її міністерська рада затвердила, ухвалила і включила до державного бюджету в 1928 р. Частково плани почали здійснюватися тільки у 1931 р. Для спорудження добудови тячівський технічний уряд 21.07.1931 р. оголосив конкурс серед будівельних організацій краю.
Переможцями стали мукачівські будівельники (кер. А.Колена). Вони зобов'язалися дешево і в короткий строк виконати необхідні роботи. Розпочалася добудова 17.08.1931 р. Державних коштів не вистачало. До справи долучилася громадкість села. Поки тривала реконструкція (добудова) горожанської школи, учні займалися в трьох приватних будинках і у двох приміщ¬еннях, найнятих у Мойша Форкоша. 4 руські (українські) класи займалися зранку, а один рік три чеські класи учні відвідували після обіду.
Спорудження йшло повільно, бо у В.Бичкові, як і по всій Підкарпатській Русі, відчутною була економічна криза. Частково краю торкнулося безробіття, у деяких сім'ях не вистачало продуктів харчування. 1.02.1932 р. у горожанській школі оголошено "Молочну акцію". Щодня 15 дітям з малозабезпечених сімей давали безкоштовно молоко та хліб на обід. На Різдво шкільна молодь ходила з "Вертепом" до осель великобичківців, які дарували колядникам гроші, продукти. Отримані кошти активісти віддавали до "Молочної акції". Частково допомагала й ліга "Масарика", яка крім того виділила 340 крон на боротьбу з туберкульозом.
Учні з радістю, активно готувалися до відзначення державних, святкових торжеств. При школі відроджено організацію "Пласт", започатковану Миколою Водоносом 14.10.1923 р. (пізніше "Пласт" очолювали і розвивали Іван Устіянович, Осип Костів (Недоля), Миколая Божук, Одотя (Євдокія) Ткачук, Василь Петрецький).
У1932 р. (за директорування Василя Петрецького) в горожанці нараховувалося 16 класів (358 учнів, в т.ч. -184 юнаків і 174 дівчат). За національним складом: 248 русинів (українців), 20 чехів, 48 угорців, 41 єврей. Працювало 11 учителів: Василина (Миколая) Божук, Еміліан Андрейкович, Ян Берр, Зденка Губка, Антоній Івашків, Олександр Пуда, Марія Ромжа,Марія Шенсова, Іван Швайцер, Розалія Владимирова.
На той час бракувало лавиць і столів. Не вистачало навчальних посібників, методичної літератури, унаочнення. Для поповнення облаштунку добудованих класних приміщень для Великобичківської горожанської школи крайовий уряд виділив 10 тисяч крон, за рахунок чого було закуплено для користування 80 шкільних лавиць та облаштовано учительську кімнату.
В 1932-1933 рр. педколектив оновився. На роботу до Бичкова приїхав Ю.А.Шерегій - досвідчений педагог, засновник театру "Нова Сцена" у Бичкові. Сприяв розвитку "Пласту" при горожанській школі.
У червні 1933 р. у Великому Бичкові вперше запроваджено огляди шкільної художньої самодіяльності нижнього куща (Луга, Коб.і Кос.Полян, Росішки, В.Апші). Ініціатор цього заходу - В.Петрецький. Першість завоювали юні аматори з Росішки (хоровий колектив). У 1935-1936 р. при горожанській школі організовано "Самоосвітянський" гурток для молоді (кер. М.Андрійкович та М.Ромжа), відроджено "Пласт" (кер. - Ю.А.Шерегій).
Листопад 1938-1939 в/р. Угорські війська окупували Ужгород, Мукачево, Берегово, Виноградово (до Рокосова). У В.Бичків переведено гімназію ім. о.Василіан під директоруванням Алексієвича. Паралельно працювала й горожанська школа, яку очолив Андрій Грицак
Березень 1939 в/р. Окупація селища угорською армією. При горожанці створено угорські (паралельні) класи. Гімназія перестала існувати. її учні перевелися на навчання до Рахова і Хуста. У цей час горожанку очолював Омелян Васильович Бонь. Багато педагогів виїхало. З колишніх учителів залишилися: директор Омелян Бонь, Ярослав Антонович, Василь Петрецький, Марія Ромжа, Микола Грицак, Михайло Агій, Адальберт Борецький, Олександр Сабов, Юрій Ференчак. Над усіма викладачами було встановлено політичний нагляд.
1939 рік - трагічна, навіть історично недосліджена і незадокументована сторінка в історії школи. Саме тут, у спортзалі школи, розміщувалася тимчасова в'язниця для патріотів Карпатської України.
1939-1940 в/р. Вчительський склад мало змінився. Для учнів із угорською мовою навчання призначено викладачів із Угорщини. Директора горожанки Омеляна Боня призвали в армію (відправили на фронт). Його функції виконував заступник Василь Петрецький.
1940-41 в/р. Згідно з указом угорського Міністерства освіти, усі педагоги повинні пройти перекваліфікацію при інституті для вчителів горожанських шкіл у Сигеті та народних (початкових) шкіл у м.Егер. У цей час горожанку відвідувало все менше учнів.