Ще у 20-30 рр. минулого століття у В.Бичкові була митниця (вама), яка знаходилася у приміщенні, де зараз мешкають родини офіцерів-прикордонників. Інакше митників бичківці називали "фінансами", а їх начальника - вамошем. Довгий час цю посаду обіймав чех п.Янда. Працювали митниками мешканці селища: Юрій Арділан, Боголовецький та інші.

За чеського уряду всі, хто мав закордонний "пашіпорт", "пас" (паспорт), при його пред'явленні, переходили чесько-румунський кордон (внутрішніх місцевих документів, для засвідчення особистості не було). Ті, хто перетинав кордон для виконання службових обов'язків, одержували легітимацію, що підтверджувала прізвище, ім'я та місце роботи даної особи.
До війни через міст, який зруйновано в жовтні 1944 р., споруджений через р.Тису (навпроти фари Успенської греко-католицької церкви), люди мали змогу переходити протягом робочого дня (крім обідньої двогодинної перерви).   

У вихідні та святкові дні митники пропускали для відвідування богослужіння ухрамах тільки католиків і реформатів. Закривали шлагбауми по обидві сторони моста: на правобережжі Тиси - чехи, на лівобережжі - румуни. Великобичківці перетинали кордон, як могли: хто - на возах (взимку - на санях), хто - з теліжками (ручними візками), хто з тайстрами, бесагами. В основному йшли за кордон, щоб придбати продукти, а також щоб обробити землю, яку чимало місцевих мешканці мали "на тому боці" - в Микові, Руній, Кручунові... Були й такі, що виконували тимчасову (поденну) роботу в більш заможних сельчан. Наприклад: працювали у "паніки" (пані) Соплонцай, володіння (земельні угіддя) якої простягалися від Бичкова до Микова. За Тисою мали помешкання (квартирували) директор "Клотільди" пп. Франкл та інженер Госта, яких щодня додому (навіть на обід) доставляли
на кочіях (каретах) досвідчені кочіші (візники). Одним з них був Ухаль.
Товари (продукти харчування) в Румунії були дешевшими. Промислових товарів був більший вибір. Розраховувалися чеськими кронами (корунами), румунськими леями. Обмін був вигідним, бо на чеській території румунські леї не були в оббігу (були занадто дешеві). Митної заборони на перенесення продуктів, різних товарів не  існувало.
На вамі (митниці) працювали й жінки. Вони здійснювали огляд підозрілого щодо контрабанди жіноцтва. Після знищення моста, під час відступу угорсько-фашистської армії в жовтні 1944 р. - митниця у В. Бичкові перестала існувати.
З історії Рахівської митниці
Архівні документи засвідчують, що на Рахівщині з 1946 року до 1954 року вже працювала Рахівська митниця. Вона була створена в лютому 1946 року згідно з наказом Міністерства зовнішньої торгівлі СРСР та Головного митного управління за №42/к від 22.02.1946 р. До структури митниці входили митні пости, які знаходилися на залізничних станціях Берлибаш, Солотвино, Тересва, Чорний Ордов (до цього вони належали Чопській митниці).
Першим начальником Рахівської митниці був Трегубов, а оперативними працівниками-інспекторами - Кузін, Береславський, Гейниш, Сенаш та інші. (кількість працівників коливалася в межах 12-15 чоловік). З лютого 1946 до травня 1947 рр. адміністрація Рахівської митниці знаходилася у Тересві. З 15 травня 1947 року, згідно з наказом Міністерства зовнішньої торгівлі СРСР за №110 від 24.04.1947 р., митні пости "Тересва", "Солотвино", "Чорний Ордов" переходять у підпорядкування Чопської митниці.
Наказом по Рахівській митниці №21 від 15.04.47 р. місцем розташування митниці визначається станція Берлибаш. Начальником митниці призначено Залозного. Митники оглядали вантажі, транспортні засоби, які перетинали кордон у названих митних постах.
21 травня 1946 р. у Костилівці відкривається митний пост "Берлибаш", начальником якого призначили К.К.Осадчого.
У такому статусі Рахівська митниця діяла до листопада 1954 року. Згідно з наказом Міністерства зовнішньої торгівлі та головного Митного управління від 22 листопада 1954 року вона реорганізується у митний пост Чопської митниці.
З проголошенням незалежності України, формується й нова митна політика нашої держави. Йшлося про термінове налагодження митного контролю на важливих ділянках державного кордону. Одним з перших урядових рішень на цьому шляху було утворення на початку грудня 1991 року Державного митного комітету України. З того часу 26 митниць, що знаходилися на території України, але до цього належали СРСР, переходять у підпорядкування Державного митного комітету.
Демократичні зміни у державі не могли не позначитися і на зовнішньоекономічній діяльності підприємств та суттєвому наростанню міграційних процесів. Все призвело до ситуації, коли прикордонні митниці були неспроможними витримати таку інтенсивність людського і транспортного потоків через кордон. Виникла необхідність перенесення тривалих операцій митного контролю та оформлення вантажів з-за кордону в місця розташування суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що відповідало європейському рівню митної служби. Саме тому й було прийнято рішення ДМК України про організацію ряду внутрішніх митниць для створення зручностей при здійсненні експортно-імпортних операцій для людей, які перетинають кордон на митних переходах.
На початку 1990 р. керівники підприємств, учасники зовнішньоекономічної діяльності, громадяни Ділового, Луга, Великого Бичкова, Середнього Водяного неодноразово зверталися до керівництва районної ради про вирішення відкриття переходу через державний кордон з Румунією. Від обласної ради народних депутатів на адресу Кабінету Міністрів України було направлено листа про спрощення порядку перетину держаного кордону України громадянами, які проживають у прикордонних областях. І вже 23 січня 1992 р. з'являється розпорядження Кабміну України за №40-р, яким передбачалося відкриття пункту спрощеного пропуску через державний кордон України з Республікою Румунія "Костилівка".
За столом переговорів з компетентними органами Румунії було домовлено щодо впровадження спрощеного порядку перетинання державного кордону України та запропоновано найбільш оптимальний варіант: організувати рух дизель-потягу Рахів - Сигіт - Тересва. Саме це і передувало створенню Рахівської митниці. Наказом ДМК України за №73 від 8.04.1992 р. Рахівську митницю створено заново. Зоною діяльності митниці встановлюється територія Рахівського та Тячівського районів з населенням понад 200 тисяч чоловік, а державний кордон з Румунією простягнувся тут на 174 км.
На етапі становлення митниці постало важливе завдання - якнайшвидше навчити працівників азам митної справи, адже на початку лише митники І.Д.Йосипчук і Г.Ю.Фабіян мали невеликий досвід цієї роботи. Для прискорення навчання було прийнято рішення організувати стажування 20 чоловік на Виноградівській, Чопській та Ужгородській митницях. Після проходження працівниками стажування та навчанняна на курсах, сформувався колектив, який став його опорою та професійним центром з передачі знань початківцям.
Рахівська митниця, яку очолив Валерій Іванович Борисов, складалася з п'яти підрозділів: відділу митних платежів (начальник Марія Юріївна Мартин); відділу боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил (Василь Петрович Костяк); відділу роботи з особовим складом (Степан Васильович Куриляк); відділу бухгалтерського обліку та звітності (Юлія Юріївна Совтан); відділу капітального будівництва (Михайло Іванович Кабаль).
У грудні 1996 р. Рахівська митниця була реорганізована у митний пост "Рахів", що увійшов до складу Закарпатської митниці, як окремий структурний підрозділ. Митний пост складається із двох вантажно-пасажирських відділів. Зона діяльності першого - Рахівський район (відділ очолює Михайло Вікторович Будніков), а другого - Тячівський район (відділ очолює Валерій Йосипович Сабов). Це, переважно, пункти пропуску. Начальник митного поста "Рахів" - Юрій Павлович Ігнатюк.
Було відкрито рух дизель-потягу Рахів - Сигіт - Тересва. Павожок 2001 р. частково зруйнував залізничне полотно і тимчасово роботи на цій ділянці припинилися до відбудови залізної дороги, яка в 2003 р. має бути здана в експлуатацію.
Група інспекторів вантажно-пасажирського відділу №1 митного поста "Рахів" Закарпатської митниці з 22 лютого 2001 року працює і в смт. Великий Бичків для сприяння, прискорення, оформлення експортно-імпортних операцій та кращого обслуговування підприємств і суб'єктів зовнішньо-економічної діяльності. Приміщення митникам в оренду надала безкоштовно на 10 років дирекція ТзОВ "Проза ЛТД". Очолює групу великобичківських митників, головний інспектор Володимир Васильович Бережний. Тут також працюють: старший інспектор Іван Дмитрович Йосипчук, інспектори Василь Дмитрович Варцаба, Михайло Володимирович Бабіжаєв, Ганна Іванівна Тафій. Від відділу митних платежів (підпорядковується Виноградівській митниці) у селищі працюють старший інспектор Михайло Іванович Штефанюк та інші працівники митної служби. Вони обслуговують підприємства, які займаються зовнішньоекономічною діяльністю нижнього куща Рахівщини (ТзОВ "Проза ЛТД", "Бруно ЛТД", ТзОВ "Карпати", ЦБМ "Карпати" та інших).
За станом на 2003 р. у Рахівському відділенні митного поста "Рахів" працює 38 митників та 5 чоловік техперсоналу. Послугами митного поста "Рахів" користуються понад 800 підприємств та суб'єктів зовнішньоекономічного діяльності.