Останнє оновлення на Субота, 29 травня 2010, 11:08 Субота, 29 травня 2010, 11:06

Написав Administrator

Великобичківська дитяча музична школа

Великий Бичків здавна був не тільки революційним, а й культурним осередком Рахівщини. Тут завжди вирувало цікаве, насичене життя, яке творили талановиті й обдаровані його мешканці – справжні патріоти цього самобутнього краю. Особлива роль по збереженню та відродженню народних звичаїв, культурних традицій, належала товариству “Просвіта”, яке успішно діяло у нашому селі в 20-30-х роках минулого століття. При культурному товаристві були створені і активно діяли хорові і театральні гуртки, духовий оркестр, а також проводилися курси по вивченню українських народних танців тощо.

На традиціях, започаткованих «Просвітою», виростали нові постаті культурного життя Великого Бичкова, які після визволення Закарпаття від угорсько-фашистських загарбників розпочали відродження національних традицій, культури та освіти.

При хатах-читальнях, сільських клубах, школах, підприємствах, почали відроджуватися та створюватися нові гуртки. Але не було навчального закладу, де сільські діти могли б здобувати початкову музичну освіту, яка в майбутньому могла б стати кузнею професійних музичних кадрів, це – дитяча музична школа.

На початку 50-х років нарешті дочекалася мати музичний дитячий заклад і Рахівщина. Завдяки ініціатору музиканту-патріоту бичківлянину Юрію Дмитровичу Кузьмику та іншим провідним музикантам цього селища було вирішено відкрити у Великому Бичкові філіал Солотвинської ДМШ.

З 1 вересня 1951 р. почалися перші уроки професійного музичного навчання дітей бичківлян. Очолив філію у Бичкові досвідчений педагог, музикант-фольклорист Михайло Васильович Мокану. Для занять спочатку облаштували колишній єврейський будинок на “Мостині” (нині вул. Перемоги). Згодом для занять виділили приміщення на другому поверсі колишньої “Чайної”. Спочатку відкрили струнно-смичковий відділ (клас скрипки вів М.В.Мокану) та фортепіанний (уроки вели викладачі О.І.Одовичук, Ю.Ю.Віллігер та Ю.Вейкаші, згодом Юдіта Пустовіт-Берсан). Через рік (у 1953 р.) відкрили ще два відділи: духовий (викладач М.М.Притула, пізніше – В.Я.Попенко) та народний (уроки вів Д.Я.Ткаченко, згодом – його наступники – баяністи В.Д.Ярижкін та В.В.Трифонов). Звичайно, діяв і відділ музично-теоретичних дисциплін (який очолила викладач Васильковець).

Великобичківська філія Солотвинської музичної школи плідно пропрацювала 15 років (з вересня 1951 р. по 31 серпня 1966 р.). За цей час викладачі навчального закладу підготували багато талановитих учнів, які після закінчення середніх спеціалних і вищих учбових закладів повернулися на роботу до рідної школи. Серед перших викладачів – колишніх випускників школи були: скрипалі Микола Кузьмик, Микола Безульов, альтист Юрій Худа, віолончелісти Іван Худа та Мар’яна Брунцвік, піаністи Єва Іллейш, Одарка Худа, Ірина Кузьмик, Берта Гешефт, баяністи Галина Візел та Микола Марущак, духовики Олександр Новаковський, Микола Бойчук, Володимир Керч та інші.

Наприкінці 50-х років музичний навчальний заклад перемістився в приміщення колишнього нарсуду, що знаходився по вул. Крушник, 23, де й діє по сьогодні, як дитяча музична школа. Поряд з нею, починаючи з початку 90-х років, майже 20 років, велося будівництво нового корпусу закладу, який здано в експлуатацію у лютому 2010 року.

З 1 вересня 1966 року Великобичківська музична школа почала свої перші кроки вже не як філія, а як окремий професійний муззаклад. Очолив ДМШ уродженець Квасів Олександр Бернардович Новаковський (за фахом викладач духових інструментів). Згодом оновився і педколектив. Музичний заклад поповнили молоді спеціаліси: скрипалька Марія Степанівна Заїчек (Рейві), віолончелістка Габріелла Степанівна Брунцвік, піаністки – Юдіта Олександрівна Пустовіт (Берсан), Лівія Євгенівна Фрідман (Бейліс), народники – Галина Лазарівна Візел, Микола Юрійович Марущак, Микола Пантелійович Данилко, теоретики – Раїса Степанівна Пехтєлєва, Єлизавета Гейзівна Омельченко, Ганна Степанівна Головчук, О.Л.Беркович, духовики – Ф.І.Маляр, М.М.Бойчук, Г.Ф.Кац, Поряд з викладачами, що приїхали до муззакладу за направленням, основний кістяк – колишні випускники школи. У 1974 році нетривалий час муззаклад очолював Іван Андрійович Кобака. Він привів школу в належний вигляд, подбав про благоустрій (тут спорудили бетонні хідники, впорядкували квітники), налагодив дзвінкову систему по класах, створив оркестр російських народних інструментів (з новим складом домр і балалайок) тощо.

Цими роками школа поповнилася новими молодими спеціалістами, серед яких: піаністи – Теодозія Миколаївна Кравз, Володимир Андрійович Купріянов, Гізела Лазарівна Перл, Одарка Іванівна Худа (Макар), Марія Йосипівна Бойчук (Тракслер), Магдалина Василівна Арділан (Русин), Мирослава Михайлівна Горощак, акордеоністка Віра Григорівна Павлон (Телешко), віолончеліст Іван Іванович Худа, скрипалі Микола Миколайович Безюльов, Юрій Іванович Худа та інші.

З 1975 по 2006 рр. музшколу очолював досвідчений педагог, художній керівник народного ансамблю пісні і танцю “Лісоруб“, регент церковного хору Великобичківсько греко-католицького храму Успіння Пресвятої Богородиці, заслужений працівник культури України Василь Васильович Пекарюк (уродженець с. Ділове). Під його керівництвом заклад домігся значних мистецьких досягнень. Були відкриті філіали музичної школи в Лузі, Кобилецькій Поляні, Косівській Поляні, Білій Церкві, Верхньлму Водяному.

Наприкінці 70-х років при школі досвідчений педагог-баяніст Микола Пантелійович Данилко створив оркестр гуцульських народних інструментів. Завдяки його та ініціативі дирекції школи тут відкрито класи цимбал і сопілки. Й надалі плідно працювали викладачі Єлизавета Гейзівна Омельченко Марія Федорівна .Кушнір, Раїса Степанівна Пехтелєва, , Ганна Степанівна Головчук, Ольга Прокопівна Кузьмик, Тетяна Іванівна Свалявчик (Худа), Василь Федорович Русин, Юрій Васильович Осташ, Віра Григорівна Павлон (Ревкало), Єва Василівна Іллейш, Ібоя Людвиківна Ідяртов, Лариса Сергіївна Бучинська, Петро Петрович Чічак.

Щорічно до музшколи поверталися на роботу колишні випускники навчального закладу. Та молоді спеціалісти за направленням: Люба Василівна Шмуляк, Наталія Іванівна Бойчук, Магдалина Василівна Русин, Василь Васильович Попович, Микола Степанович Чічак, Федір Васильович Гощук. Олена Йосипівна Тріщук (Гораль), Оксана Іванівна Герлан, Людмила Йосипівна Костина (Матковська), Ельвіра Миколаївна Спасюк (Сабов), Галина Дмитрівна Григорчук (Пруць), Одарка Михайлівна Попович (Бадінко), Любомир Михайлович Керч, Лучія Михайлівна Гузо (Грін), Андріана Онтолівна Зеленко, Люба Михайлівна Тимофій та інші.

З 1966 по 1971 роки, посади заступника директора школи з навчальної роботи не було передбачено, і тільки у зв’язку з досягненням відповідного контингенту учнів, з листопада 1971 року на цю посаду було призначено викладача музично-теоретичних дисциплін Марію Федорівну Кушнір. З 1975 по 1985 роки на посаді заступника директора працював викладач струнно-смичкового відділу Микола Миколайович Безюльов, з 1985 по 1999 року – Володимир Михайлович Керч. З 1999 по 2001 роки, в зв’язку зі зменшенням контингенту, посаду заступника директора з навчальної роботи було скасовано. З 2002 року, коли ситуація покращилася, і по сьогодні, на цій посаді працює Марія Федорівна Кушнір.

На початок 80-х до кінця 90-х рр. припадає найбільш плідна діяльність викладачів Великобичківської ДМШ. Діють: духовий оркестр (керівники Олександр .Новаковський, Микола Бойчук та Володимир Керч), дитячий хоровий колектив (керівники Марія Кушнір, Ганна Головчук, Тетяна Худа), оркестр народних інструментів (керівники Микола Данилко, Василь Попович, Володимир Шепета), струнний ансамбль (керівники Юрій Худа, Людмила Костина, Микола Кузьмик, Микола Чічак), вокальні ансамблі (Ольга Кузьмик, Тетяна Худа, Марія Кушнір, Ганна Головчук), ансамблі баяністів (Микола Марущак, Василь Русин, Василь Попович, Люба Шмуляк), унісон скрипалів (Микола Кузьмик) та інші колективи.

Згодом колектив поповнюють нові кадри – випускники третього покоління муззакладу: Оксана Юріївна.Худа (Підмалівська) - викладач музично-теоретичних дисциплін, акардеоністка – Марія Чепінець, , скрипалька – Ірина Василівна Шмуляк (Швець) баяністи - Олександра Михайлівна Огородник, Володимир Миколайович Куцин, Надія Миколаївна Бондюк (Довганюк), Людмила Юріївна Глеб, акардеоністка Марія Йосипівна Чепінець, цимбалісти – Йосип Михайлович Підмалівський, Оксана Василівна Йосипчук, Надія Миколаївна Тимчак (Думніцька), піаністки – Стелла Дмитрівна Попша (Ткач), Антоніна Андріївна Кобаль (Бажура). Деякий час у закладі працювали викладачі: баяніст - Володимир Леонідович Шепета, флейтист – Степан Степанович Швець (з 2006 року знову працює в школі), гітаристка - Тетяна Володимирівна Раховська, піаністки - Наталія Василівна Кузьмик та Галина Іванівна Тершак.

Молоде покоління викладачів продовжує традиції своїх попередників, готує музикантів-професіоналів в середні спеціальні та вищі учбові заклади України. З 2006 р. почалося відродження духового відділу, який з 1999 року перестав існувати. Очолив роботу по класу флейти, сопілки, труби та саксофону колишній працівник духового відділу С.С.Швець. Наступними роками поповнили заклад молоді спеціалісти, колишні вихованки школи – піаністки: у 2008 році Віталія Вікторівна Гамор (Попович), а в 2009 році – Марина Михайлівна Савчук.

Гордиться ДМШ своїми випускниками: О.М.Мокану – артистом муніципального театру опери і балету (м.Київ), Л.М.Мокану – завідувачем циклової комісії музичної літератури та фольклору Ужгородського музичного училища ім.Д.Задора, В.В.Поповичем - самодіяльним композитором, членом Національної ліги композиторів України, заслуженим працівником культури України, який з 1 листопада 2006 року очолив Великобичківський дитячий музичний заклад, юними виконавицями естрадних та народних пісень, лауреатами всеукраїнських та міжнародних конкурсів дитячої пісні – Марією Йосипчук і Наталею Попович, та багатьма іншими талановитими музикантами.

За останні декілька років, при музичній школі були створені нові та відроджені старі творчі колективи учнів: фольклорний дует у складі Дмитра Пруця (сопілка), Івана Влада (цимбали) – керівник М.П.Данилко; відроджено ансамбль троїстих музик у складі Євдокії Підмалівської (цимбали), Дмитра Пруця (сопілка) та Миколи Гамора (бубон), відновлено роботу оркестру народних інструментів (керівник В.В.Попович), які в березні 2007 року стали лауреатами ІІІ премії на обласному конкурсі учнівських ансамблів та оркестрів, що проходив у м. Свалява, а в 2009 році в м.Ужгороді вибороли І місце. Найбільшим успіхом взірцевого дитячого колективу – перемога на ІІІ Міжнародному фестивалі «Закарпатський едельвейс – 2008» Гран-Прі. Переможцями обласних конкурсів стали: ансамбль троїстих музик (ІІІ місце), дует скрипалів (керівник І.В.Швець) – ІІ місце.

Гордістю школи були його учні: Дмитро Пруць (флейта) – лауреат ІІІ премії (у 2009 р.) – клас викладача С.С.Швеця; Гайналь Леонід (гітара) – викладач Й.М.Підмалівський - лауреат ІІІ премії; Валентина Гаврищук – лауреат ІІ премії обласної музично-теоретичної олімпіади серед шкіл естетичного виховання області ( у 2009 р.) – клас викладача по сольфеджіо та музичній літературі Н.І.Бойчук, Євдокія Підмалівська (цимбали) –– переможець обласних конкурсів (двічі виборола І місце - в 2008 р. та 2009 р.), та Міжнародного дитячо-юнацького конкурсу «Закарпатський едельвейс – 2008», учасниця Всеукраїнського конкурсу «Срібний Дзвін», а також теперішні вихованці закладу: Валентина Юрчук (лауреат ІІ премії обасного конкурсу та міжнародного - «Закарпатський едельвейс-2010») - клас викладача О.В.Йосипчук; Довганюк Надія (баян) - лауреат ІІІ премії (у 2009 р.) та І премії (у 2010 р.) – класу викладача Л.Ю.Глеб,; Швець Мирослава (скрипка) та Швець Наталія (скрипка) – лауреати І та ІІ премії – клас викладача І.В.Швець; та переможць обласної музично-теоретичної олімпіади серед шкіл естетичного виховання області (лауреат ІІ премії у 2010 р.) - Мирослава Швець (викладача по сольфеджіо та музичній літературі Г.Д.Пруць)

Успішним та плідним для учнівсько-викладацького колективу Великобичківської ДМШ став 2009 рік. Четверо учнів музичної школи успішно склали вступні іспити в музичні училища і зараховані на навчання зокрема в Ужгородське музичне училище ім.. Д.Задора.: Євдокія Підмалівська (цимбали) – викладача О.В.Йосипчук - на народний відділ; Дмитро Пруць (флейта) - викладача С.С.Швеця – на духовий відділ; та Антоніна Бойчук на музично-теоретичний відділ (викладача по сольфеджіо та музичній літературі Г.Д.Григорчук). На відмінно склала вступні іспити в Івано-Франківське музичне училище і поступила на перший курс навчання на відділ фортепіано - піаністка Валентина Гаврищук – викладача М.В.Русин.

Працюють і викладацькі колективи: оркестр народної музики (керівник М.Ю.Кузьмик), вокальний квартет (керівник М.Ф.Кушнір), інструменатльний дует (керівник Л.Ю.Глеб), соліст О.П.Кузьмик та композитор-пісняр В.В.Попович. Всі учнівські і викладацькі колективи школи взяли участь в ювілейному концерті з нагоди 40-ї річниці заснування Великобичківської ДМШ, який відбувся 15 квітня 2007 року.

Також учні та викладачі нашої школи - активні учасники звітних концертів району, районного свята «Гуцульська бриндзя», «День міста Рахова» та інших культурних заходів.

Викладачі нашого закладу тісно співпрацюють з загальноосвітніми школами селища Великий Бичків, сіл Верхнє Водяне, Луг, Стримба, Косівська Поляна, Водиця з товариством " Просвіта", з худож­німи колективами селища.

Деякі викладачі нашої школи надають творчу допомогу іншим закладам культури та освіти, де працюють за сумісництвом у вільний від основної роботи час: О.В.Йосипчук – у Солотвинській ДШМ, І.В.Швець – у Великобичківській ЗОШ-інтернат, С.С.Савчук та А.А.Бажура – Великобичківських дитячому садках.

Крім того викладачі школи надають безкоштовну допомогу по відродженню духовної музичної культури при Великобичківських місцевих релігійних храмах, де як регенти, керують церковними хорами: О.П.Кузьмик та М.Ю.Кузьмик – у Хресто-Воздвиженській православній церкві, С.С.Швець та І.В.Швець – в греко-католицькій церкві Успіння Пресвятої Богородиці, М.Ф.Кушнір – у Свято-Покровській православній церкві у Малому Бичкові.

Також ряд викладачів школи керують аматорськими колективами: О.В.Йосипчук – очолює гурт дитячої естрадної пісні «Надія», оснований переважно з дітей класу школи, який крім діяльності солістів-вокалістів, відтворює календарно-обрядову тематику і народні звичаї (веснянки, гаївки, щедрівки, колядки), пісні релігійного змісту та інструментальні твори.

Самодіяльний народний вокально-інструментальний ансамбль «Синьогори», діє завдяки творчій родині Кузьмиків – О.П.Кузьмик (соліска), О.М.Кузьмик (клавішні), та керівник гурту, скрипаль М.Ю.Кузьмик.

Багато наших викладачів – учасники народного ансамблю «Лісоруб», та селищного духового оркестру.

Окремою сторінкою в історії музичного закладу є діяльність по розширенню і розбудові нових класів Великобичківської дитячої музичної школи. Зі збільшенням контингенту учнів виникали проблеми з шкільними приміщеннями яких бракувало для якісного проведення уроків. Стара будова з невеликою кількістю класів, вже була неспроможна забезпечити належну роботу.

Тому ще у 1975 році минулого століття, коли заклад очолював Іван Андрійович Кобака, педколектив прийняв рішення домагатися у районного керівництва відділу культури добудови до прилеглих старих приміщень школи нового двоповерхового корпусу, щоб потім у старій будові зробити реконструкцію та капітальний ремонт (за рахунок прилеглих класів зробити просторий концертний зал). За основу планувалося взяти типовий план забудови, який Іван Андрійович Кобака привіз з Ужгорода і подав на розгляд районному керівництву. Але довгі роки, питання по будівництву прибудови до школи не розглядалося.

Зрушити справу з місця вдалося лише наступному керівнику – Василю Васильовичу Пекарюку, який як директор музичного закладу, та як депутат селищної ради, неодноразово на районних та обласних нарадах порушував питання про прийняття рішення розпочати будівництво нового корпусу. Не стояв осторонь і відділ культури під керівництвом Володимира Васильовича Волічака.

Та лише наприкінці 80-х років минулого століття на сесії райради клопотання було розглянуто і взято до відома. Було прийнято дієве рішення та виділено кошти на виготовлення проектної документації, закладання фундаменту з наступним зведенням всієї прибудови до старої школи. Відчутну підтримку надав тодішній голова райдержадміністрації - бичківець Михайло Олексійович Даскалюк.

На початку 90-х років мрії великобичківських педагогів-музикантів почали частково збуватися. Будівництво нової школи, за яке взялася районна будівельна дільниця, велося поетапно. Заклали фундамент, завезли цеглу, дошки, шифер та почали зводити перший поверх. Багато сил і енергії під час ведення будівництва закладу доклав тодішній заступник директора з навчальної роботи Володимир Михайлович Керч. Підтримку надавав і тодішній начальник відділу культури Василь Васильович Кухар, який особисто піклувався веденням будівельних робіт.

З викладачів школи – Миколи Юрійовича Марущака, Миколи Миколайовича Бойчука, Василя Федоровича Русина Василя Васильовича Поповича, Петра Петровича Чічака, Юрія Івановича Худи, та інших колег - заступник директора школи Володимир Михайлович Керч, створив невеличку бригаду, яка у вільний від роботи час завантажувала, та розвантажувала цеглу, яку привозили з Хустського цегельного заводу та Ганицького цегельного цеху, що діяв при місцевому колгоспі.

Тодішня голова селищної ради Одарка Дмитрівна Зеленко домовилася з керівниками місцевих підприємств та організацій, про надання музичній школі допомоги будматеріалами. Деревину виписали у Великобичківському лісокомбінтаі (директор О.Г.Діккер). За нею, на лісодільницю Станішора, разом з майстром Б.Молдованом їздив завуч музичного закладу В.Керч. Розпилювали деревину на пилорамі колгоспу “30-річчя Жовтня” (голова правління М.І.Витрихівський). Дерев’яні вікна та двері замовили в столярному цеху косівсько-полянського колгоспу «Карпати» (голова правління Чаус).

Перший етап будівництва завершився у 1993 році. Було зведено перший поверх та перекрито його бетонними плитами. Але на продовження робіт не вистачило коштів: саме в цей час відбувалося значне знецінення грошей, перехід на купони, фінансовий хаос у державі. Будівництво прийшлося не не визначений час «заморозити». Щоб вберегти новобудову від руйнації, силами чоловічого складу викладацького колективу школи, перший поверху було тимчасово накрито шифером.

Припинення будівництва затяглася на довгі десять років. І тільки у 2003 році, за підтримки і сприяння голови Рахівської райдержадміністрації Михайла Олексійовича Даскалюка, з районного бюджету були виділені кошти на добудову музичної школи. Другий поверх зводили будівельники Рахівської рембуддільниці (начальник Ю.Локота), а внутрішні роботи виконували робітники ПМП “Портал” (директор В.П.Пащенко). Було встановлено дерев’яні вікна, двері та підлогу, поштукатурено і побілено стіни та коридори приміщень, здійснено інші роботи. Та вже 2004 року, через брак коштів, будівництво знову призупинилося. Не знайшлися гроші в бюджеті і в наступні роки, коли в державі проходили чергові та позачергові тури виборів президента, а згодом парламенту.

Псувалася і осипалася штукатурка, від дощів і вітру підгнивали вставлені без скла віконні рами, дерев’яна підлога.

Навесні 2007 року педколектив музичної школи, (з ініціативи його керівника Василя Васильовича Поповича), і підтримки депутатів селищної, районної та обласної ради, написали спільне звернення до обласної ради і облдержадміністрації, щоб терміново допомогли з коштами для завершення будівництва.

Велику допомогу відчула школа від начальника відділу культури і туризму Рахівської РДА Володимира Леонідовича Шепети, який всіляко сприяв, щоб якнайшвидше відновити будівництво і довести його до фінального завершення. Допомагали і депутати районної та обласної ради, зокрема бичківець, заслужений лікар України Василь Петрович Дряшкаба, який на всіх рівнях говорив про проблеми із завершенням будівництва і необхідності виділення для цього коштів. Своїх зусиль на протязі останніх років, доклали і керівники району – Микола Миколайович Беркела, Володимир Дмитрович Саїк, Іван Михайлович Сурмачевський, Едуард Федорович Зелінський, Михайло Іванович Фірка, а згодом Віктор Васильович Медвідь.

Вагомий внесок по завершенню будівництва нового корпусу музичного закладу належалв керівникам та депутатському корпусу Закарпатської ОДА, та обласної ради – особисто голові облдержадміністрації - Олегу Олодаровичу Гаваші та його заступнику Івану Івановичу Балозі, а також голові обласної ради – Михайлу Михайловичу Кічковському, які своїм розпорядженням виділили певну суму коштів з обласного бюджету.

Будівельні роботи після трирічної перерви, розпочали навесні 2008 року, за які взялися робітники ПМП “Портал” (директор Володимир Петрович Пащенко). А вже на 1 вересня 2009 року заклад згідно з кошторисом було майже повністю завершено. Роботи старалися проводити вчасно і якісно, за що педколектив та адміністрація школи їм щиро вдячні, особливо: малярам Й.Г.Фалтінському, О.І.Центелюк, Л.П.Шемоті, М.М.Бочкор, мулярам-плиточникам Ю.Андращуку, Б.Андращуку та майстрам-бетонщикам, штукатурам В.Томашуку, М.Томашуку, а також батькові і синові Ковачам, М.Кабану, які виконали бетонні роботи та з підлогою, бригаді з Великих Лучок (Мукачівщина) – братам Василю, Юрію Лендарам та іншим, які трудилися на фасадних роботах; електрику С.Соболєву, зварювальникам О.Рокицькому та Є.Пігуляку.

Крім того, до завершальних робіт причетні бичківські столярі - Василь Мандзюк, підприємець Іван Лета, викладач нашої школи - Йосип Підмалівський, та завгосп Михайло Локота.

ТзОВ “Індустрія нова” (директор І.Тернущак) надало школі благодійну допомогу, забезпечило декілька класів списаними, але ще досить придатними для користування «заводськими» канцелярськими столами. Відділ культури і туризму Рахівської РДА під керівництвом начальника В.Л.Шепети, придбав для музично-теоретичного класу: 10 нових парт-лав, канцелярський столик, шафу та розсувну дошку, 10 напівм’яких стільців, а також два фортепіано та акордеон.

Для повної здачі нової будови муз школи під ключ ще не вистачало близько 150 тисяч гривень. Допомогли у виділенні понад 120 тисяч бюджетних коштів для остаточного завершення будівництва, голова районної ради Іван Михайлович Сурмачевський та голова Рахівської районної державної адміністрації - Віктор Васильович Медвідь, який особисто контролював хід робіт. Сприяв прискоренню здачі об’єкту під ключ перший заступник голови райдержадміністрації Юрій Андрійович Ткачук. За роботу взялося «ПП Мойсюк», яке провело монтаж електрообладнання та електрообігрівачів. Була проведена якісна робота електриків Івана Коперльоса, та керівника підприємства Василя Васильовича Мойсюка. Невдовзі було одержано дозвіл від Закарпатобленерго та Рахівського РЕМ, на підключення новобудови до мережі, яке було здійснено 15 січня 2010 року.

На початку лютого цього ж року, останню крапку в завершальному етапі будівництві поклали майстри-жерстянщики під керівництвом Василя Івановича Смердула, які виготовили і встановили на даху ринви для відводу дощових вод, та майстри художньої ковки металу під керівництвом Івана Бейловича Петька, які спорудили і встановили ковану стрішку над дверима парадного входу.

26 лютого 2010 року, відбулося урочисте відкрити нової двоповерхової добудови музичного закладу та було вшановано копітку працю всіх хто був причетний до будівництва та фінансування початкового закладу естетичного виховання. Мрія учнівсько-викладацького колективу нарешті здійснилася.

За майже 60-и річну історію діяльності початкового музичного навчального закладу, спочатку як філіалу Солотвинської ДМШ, а згодом самостійної Великобичківської музичної школи, професійну освіту здобуло майже 1000 учнів, з яких продовжили навчання у середньо-спеціальних та вищих навчальних закладах та здобули фахову музичну освіту понад 100 наших випускників.